Фундаменти

Фундамент – це підземна частина споруди (будівлі), яка сприймає навантаження від вище розташованих конструкцій і передає його на основу (ґрунт).

Конструкція фундаментів залежить від багатьох чинників і визначається згідно розрахунків.

До найбільш поширених типів відносяться пальові, стрічкові та плитні фундаменти.

Пальові фундаменти виконують із окремих паль чи груп паль («кущів»), об’єднаних зверху залізобетонною плитою або балкою, що називається ростверком. Пальові фундаменти виконують у випадках, коли необхідно передати на слабку основу значні навантаження, або коли використання інших типів фундаментів неможливе. Палі застосовують як для споруд промислового призначення, так і в приватному будівництві у вигляді коротких залізобетонних паль.

По типу виготовлення палі бувають:

• забивними, які забиваються спеціальними палебійними машинами. Застосовують у випадку будівництва на неосвоєній території, коли поряд немає існуючих будівель.
• набивними (буро набивними), коли в попередньо пробурену свердловину монтується армокаркас, а потім заповнюється бетонною сумішшю. Такий тип може використовуватися у випадку близького розташування будівель, коли застосування важкої техніки неможливе.
• Втисненими, коли за допомогою гідравлічних насосів паля під високим тиском вдавлюється в ґрунт.

Стрічкові фундаменти влаштовуються по всьому периметру будівлі, включаючи внутрішні несучі стіни. Це найбільш поширений тип фундаментів, який однак супроводжується відносно великим об’ємом земляних робіт, високими витратами основного матеріалу й, у більшості випадків, необхідністю застосування опалубки. Найчастіше такий фундамент використовується  при будівництві будинків із важких матеріалів та у випадках влаштування підвальних приміщень. Такі фундаменти чудово сприймають навантаження і у випадках нерівномірного осідання.

По типу конструкції стрічкові фундаменти поділяють на монолітні, збірні й комбіновані. По виду використовуваного матеріалу – бутові, бутобетонні, цегляні та бетонні.

Технологія зведення стрічкових фундаментів доволі проста. Вони можуть бути як збірними із фундаментних блоків, так і монолітними. Мінімальна товщина стрічкової основи залежить від використовуваного матеріалу та конструктивних особливостей стіни. Для прискорення будівництва часто використовують фундаментні блоки з монолітними залізобетонними поясами.

Плитний фундамент являється одним із варіантів улаштування незаглибленого або мілко заглибленого фундаменту. По своїй суті, це монолітна залізобетонна плита, під якою розташовуються шари з утеплювача, усі необхідні комунікації, в тому числі, система підігріву «тепла підлога», а також шар ущільненого піску чи щебеню. Такий тип фундаменту набув широкої популярності у регіонах із важкими кліматичними умовами і отримав назву «утеплена шведська плита».

До основних переваг таких фундаментів відносять:

• можливість влаштування фундаментів на слабких та водо насичених ґрунтах;
• дозволяє зводити будинки з практично будь-якого матеріалу;
• економність, яка полягає в кінцевій кошторисній вартості виконання фундаменту в порівнянні з іншими типами;
• уніфікованість робіт, тобто, об’єднання багатьох технологічних процесів у один. Після заливки бетону ви отримуєте повноцінну підлогу.